Традиція кидання букету нареченої

кидання букету нареченої

Весілля – це цілий калейдоскоп традицій. Для того, щоб дотриматися всіх українських традицій та виконати всі весільні обряди, нареченим слід заздалегідь підготуватися. Зазвичай весільні традиції охоплюють період ще задовго до самого весілля. Так, наприклад, заведено, що молода разом з дружками за місяць до весілля запрошує гостей. Тому, сьогодні весільне запрошення – невід’ємна частина весільних традицій. Запрошення на весілля повинне містити всю інформацію про те, де саме відбудеться святкування. До речі, придбати вишукані весільні запрошення Ви можете на сайті 1st-class-svadba.com.

Не слід забувати також про дівич-вечір, благословення батьків, знімання фати та кидання букету нареченої. Все це також надзвичайно важливі весільні традиції, без яких уже не можливо собі уявити весілля.

Давайте сьогодні більш детально поговоримо про таку красиву традицію, як кидання букету нареченої.

Букет нареченої завжди був важливим символом весільного обряду. Це мовчазне вираження всієї повноти почуттів нареченого до своєї нареченої за допомогою мови квітів. Букет вибирається нареченим особисто і складові його квіти повинні не тільки поєднуватися з вінчальним платтям і кольором волосся нареченої, але і підкреслювати особливості її фігури, емоційність характеру, вік. Сучасні церемонії допускають допомогу професійних флористів, і не забороняють участь самої нареченої.

Букет дарується відразу після викупу молодої. Сам факт прийняття букету нареченою ще раз демонструє її згоду вийти заміж.

Під час церемонії наречена не випускає букет з рук, і лише при гострій потребі передає його подрузі. Після закінчення офіційної частини наречена, повернувшись спиною до гостей кидає весільний букет в надії на те, що хто-небудь із незаміжніх подруг його піймає. За весільною прикметою дівчина, яка його впіймає стане незабаром наступною нареченою. Для посилення очікуваного ефекту впійманий букет бажано зберігати до власного весілля і показувати ймовірному нареченому.

Традиція кидати букет нареченої поширена в багатьох цивілізованих країнах, і незмінно відтворюється в кінофільмах з кадрами про весільну церемонію. Цей гарний звичай іде коріннями в глибоку старовину і явні паралелі з ним можна провести в культурі будь-якого народу. Поклоніння красі і бажання прикрасити себе та предмет свого обожнювання споконвічно закладені в людській природі.

Для середньовічної Європи було звичайним відривати після весілля від вінчального плаття шматок. Вважалося, що разом з ним удача нареченої перейде до незаміжньої дівчини і допоможе їй швидко вийти заміж. Після того як весільні сукні стали досить коштовним предметом і почали передаватися в спадщину, їхнє місце зайняли спеціальні підв'язки нареченої на нозі, які вже поступово поступилися місцем букету.

На Русі вінки з квітів потроху замінили фатою, а букет «на щастя» наречена передавала після весілля незаміжнім подругам. Процедура виглядала так: нареченій зав'язували очі, і дівчата водили навколо неї хоровод, поки вона не віддавала букет навмання.

Створення певного ажіотажу навколо даної процедури, виникнення гучної, метушливої атмосфери подобається не всім і іноді її скасовують зовсім або заміняють на більш спокійне дійство. У зв'язку з тим, що букет з живих квітів може розсипатися або подряпати потенційних претенденток на подружнє щастя, флористи обробляють його специфічним способом (видаляють шипи, використовують штучні вплетення і т.д.).

У наш час існує декілька варіантів, крім звичайного кидання букету в натовп:

  • Букет роздаровується незаміжнім подругам по квіточці.
  • Сам весільний букет зберігають як реліквію, а кидають його замінник.