Обручки

Обручки

Звичай обмінюватися обручками при одруженні іде своїми коріннями в древні язичницькі часи. З весільною каблучкою - символом вічності пов'язана ціла історія. Звичай носити весільні обручки на безім’янному пальці лівої руки пояснюється тим, що від цього пальця йде артерія прямо до серця. Обручка круглої форми із благородного металу символізує серйозні, щирі бажання двох людей належати один одному все життя.

Поняття "обручка" й "кільце весільне" часто сприймаються як синоніми, але насправді це не так. Відразу хотілося б виділити принципову зовнішню відмінність: обручка звичайно виготовлена з одного виду металу, має плоску форму або форму барила, і на ній обов'язково є присутнім дорогоцінний камінь. Традиційно це діамант, що символізує чистоту й міцність любовних уз.

Історія...

Традиція обмінюватися колечками пішла від древніх єгиптян як знак довгої любові, непорушної ні людьми, ні богами. Тим часом наречені на весілля "доісторичних часів" теж плели каблучки з пенька, очерету. Древні римляни стали використовувати для виготовлення весільних кілець метал - таке кільце було не тільки досить дорогою прикрасою, але й, знов-таки, символом непорушності шлюбних уз. А першими прикрашати обручки діамантами почали італійці в епоху Середньовіччя.

Як відомо, шлюб не завжди був "союзом двох сердець": за всіх часів існували так звані шлюби з розрахунку (коли в основі шлюбного союзу лежала якась вигода - гроші, становище в суспільстві й т.п.). Напередодні шлюбу заручини й заручення (на всіх цих церемоніях передбачалося "обдарування" нареченої кільцем) фактично були запорукою майбутньої угоди - укладання шлюбу, демонстрацією твердості намірів нареченого.

До пізнього Середньовіччя в різних народів дружину купували, а однобічний подарунок каблучки нареченій означав лише формальне підтвердження юридичного акту одруження. У часи розкоші древніх римлян наречений надягав своїй обраниці нічим не прикрашене залізне кільце. В епоху Середньовіччя проста символіка поступилася місцем символіці поетичній, а на місце формалізму прийшла любов і романтика.

Наскільки різні були зміни в символіці обручки, настільки різноманітні були і її художні форми, що відбивають смаки й культурний рівень людей різних епох (язичництво, християнство) аж до наших днів.

Початком художніх ремесел у Центральній Європі можна вважати візантійський період. До XIII сторіччя відноситься просте тригранне кільце, що зберігається в музеї в Нюрнберзі. Воно було знайдено в могильнику, а доказом того, що це весільний атрибут, є напис на внутрішній стороні: "У мені вірність". Величною простотою вражає обручка кінця XIV сторіччя - плоский гладкий кружок.

Століття лицарської культури змінила епоха потужного економічного підйому. Поетичні мотиви ввійшли в ремесло й мистецтво. Зразком високої професійної техніки того часу служить весільне кільце другої половини XV століття - у багатому листяному орнаменті портрети молодят. Будучи еталоном краси й гармонії, воно нагадує унікальні по майстерності роботи нюрнберзького ювеліра моравського походження Вацлава Ямницького. Сьогодні це чудове кільце знаходиться у франкфуртській колекції перснів.

До перехідного періоду XV-XVI століть відноситься єврейське весільне кільце, що зберігається в берлінському художньо-промисловому музеї. Матеріалом для його виготовлення послужило позолочене срібло, краї прикрашені дрібними ланцюжками, між кульками й дротовими опуклостями укріплені п'ять емальованих квіток. На внутрішній стороні напис на давньоєврейському: "Великого щастя". Інший зразок весільного кільця - гладкий кружок, прикрашений по краях фасонним дротом, а посередині - вставленим серденьком з вигравіруваними ініціалами (мода початку XVI століття). Типовий ренесансний характер має кільце XVI століття: на рубчастому тлі голівки амурів чергуються з розетками, а по краях - античний мотив сплетених рук.

Стилі бароко й рококо підкреслювали пишноту ювелірних виробів. Раніше другорядні роботи із прикраси стали в цей період основними. Підтвердженням тому служить розкішний перстень у стилі Людовика XVI: у площині овального каменю вигравірувані й позолочені або вирізані із золота й прикріплені чотири букви, які разом становлять ім'я заступника любові - Амуру. Під камінь покладені волосся, а край його обрамлений діамантами. Справжній витвір мистецтва - перстень, де в середині алмазами викладене число 3, що символізує три чесноти - віру, надію, любов; ліворуч - палаюче серце з вогненного рубіна; праворуч -квітка із блискаючим діамантом.

Незабутнє враження робить подвійне кільце із зображенням схрещених рук, що підкреслюють божественну ідею. Унікальна колекція золотих і срібних весільних кілець кінця XVI - початку XVII сторіччя з мотивом з'єднаних рук представлена в художньо-промисловому музеї в Празі.

В англомовних країнах у період Середньовіччя перш ніж скріпити свій союз обміном кільцями, наречений надягав обручку по черзі на три пальці нареченої: "В ім'я Батька, Сина й Святого Духа". І хоча в сучасному світі обряд обміну обручками вже не носить релігійного характеру, молодята продовжують цю традицію.

Наполеонівські битви позначилися й на художньому ремеслі. Дотепер збереглися цікаві весільні кільця того періоду. Всі вони виконані в основному зі срібла, оскільки золото жертвувалося на вівтар влади.

Про зміну модних тенденцій свідчать кільця XIX в. - ціле сторіччя в дизайні весільних кілець не спостерігалося яких-небудь нововведень. Зміна смаків знаходила вираження тільки у висоті або ширині виробів. Крім гладких, популярністю користувалися напівкруглі кільця.

Асортимент весільних кілець помітно розширився після Першої світової війни. У моду ввійшли так називані кільця-"шіммі" ("шіммі" - дуже популярний у той час танець). Вузькі, гладкі, у профіль - трапеція, пізніше із прикрашеною гравюрою посередині, із гравірованим реверсом по краях. Напівкруглі, з барочною гравюрою, з вибитими чотирьохлистниками, лавровими або липовими листами. Спочатку ручного карбування, потім з різноманітно прикрашеною дротом. В 30-х роках почали виготовляти повністю лапідарні кільця, тобто шліфовані до блиску на площадках різної форми.

Оскільки ніде не записано, що весільне кільце повинно бути неодмінно гладким, почали вивчати старі форми й деякі з них модернізувалися. На весільних кільцях стали закріплювати дрібні діаманти або білі сапфіри, які нерідко комбінували з лапідарними площинами.

У ряді європейських країн церемонії одруження передує заручення, коли кільцем прикрашають ліву руку обраниці, і тільки під час весілля обручка займає своє почесне місце на правій руці. Ще одна традиція пов'язана з тим, що кільце, подароване нареченій на заручення, і кільце, надягнуте під час весільної церемонії, зовсім не те саме. Кільце для заручення повинне бути дорогим і помітним (найкраще з дорогоцінним каменем), у той час як обручка акуратною й невибагливою.

...і сучасність

Сьогодні ювелірна промисловість удосконалила виробництво. Налічується близько 140 різновидів весільних кілець (різних форм і варіантів) - від нескладних гладких різної ширини й колірних відтінків золота, різноманітно прикрашених гравюрою, дрібними рубчиками, лапідарними площинами, вибитими або випиляними кульками й серденьками до розкішних, складених з різнобарвних матеріалів і комбінованих, з наведеними вище дрібними прикрасами. Найбільш модними зараз вважаються кільця із двох металів - двоколірні кільця із золота, інкрустованого платиною або білим золотом. На інкрустацію, як правило, нанесені гравюра або алмазні грані, і вона виступає над жовтим золотом. Такі кільця звичайно дорогі.

Ще не дуже давно чоловік вибирав весільні кільця самостійно. Зараз все частіше й частіше молоді купують обручки вдвох. Від розмаїтості весільних колечок й обручок можна розгубитися: вироби з дорогоцінними й напівкоштовними каменями, класичні гладкі тонкі, з різними сполученнями білого й жовтого золота, з матовою поверхнею або з алмазною гранню.

Якщо ви хочете, щоб обручки відрізнялися неповторністю, можна замовити їхньому ювеліру по індивідуальному ескізу, на обручці нареченого написати ім'я нареченої, а на обручці нареченої - ім'я нареченого й т.д. У цьому випадку все залежить від вашої фантазії. Гравірування обручок можна зробити в ювелірних майстернях, але є магазини, де покупцям обручок виконають його як подарунок. Популярність весільних обручок, зроблених на замовлення, неухильно зростає. Однак при всіх особливостях весільні кільця нареченого й нареченої повинні бути витримані в одному стилі й пасувати один на одному. За бажанням на внутрішніх сторонах кілець вигравіюйте слова любові, які збережуть ваш шлюб на довгі роки.

На жаль, весільна обручка трохи втратила своє колишнє значення й величність та опинилося в одному ряді з речами, що символізують старі звичаї. Проте вона залишається добрим нагадуванням про подію, яка тісно зв'язала життя двох людей.