Що являє собою шлюбний договір?

Шлюбний договір є одним із способів врегулювання майнових відносин між подружжям (також може визначати майнові права та обов'язки подружжя як батьків). Сфера особистих відносин договірному врегулюванню не підлягає. Договір укладають у письмовій формі і обов'язково нотаріально засвідчують особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу (набирає чинності в день реєстрації шлюбу), або подружжя (набирає чинності у момент нотаріального засвідчення). Його укладення з повнолітньою особою можливе лише за наявності засвідченої нотаріусом письмової згоди її батьків (піклувальника). Якщо згідно з Кодексом законів про шлюб УРСР (2006-07)умови шлюбного контракту не могли погіршувати становище будь-кого з подружжя порівняно з законодавством України, то відтепер договір (2947-14) не може лише зменшувати обсяг прав дитини та ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище. Питання про те, яке саме становище є надзвичайно невигідне, залишається відкритим. Ще один важливий момент, на який слід звернути увагу — неможливість передачі за шлюбним договором у власність одному з подружжя нерухомого та іншого майна, право на яке підлягає державній реєстрації. У шлюбному договорі можна визначити:

  • загальний термін його дії;
  • терміни тривалості окремих прав та обов'язків; чинність договору або окремих його умов і після припинення шлюбу;
  • майно, яке дружина чи чоловік передає для використання на спільні потреби сім'ї;
  • правовий режим майна, подарованого подружжю у зв'язку з одруженням;
  • використання належного їм обом або одному з них майна для забезпечення потреб їхніх дітей, а також інших осіб;
  • можливий порядок поділу майна, у тому числі і в разі розірвання шлюбу;
  • встановлення за майном, набутим за час шлюбу, статусу спільної часткової власності або особистої приватної власності кожного з них;
  • будь-які інші умови щодо правового режиму майна, якщо вони не суперечать моральним засадам суспільства;
  • можливість проживання у житловому приміщенні, яке належить одному з них чи є їхньою спільною власністю, родичів;
  • порядок користування житловим приміщенням, якщо у зв'язку з укладанням шлюбу один із подружжя вселяється в житло, яке належить другому.

Подружжя може домовитися про звільнення житлового приміщення тим з них, хто вселився, в разі розірвання шлюбу, з виплатою грошової компенсації або без неї; надання утримання одному з подружжя незалежно від непрацездатності та потреби у матеріальній допомозі на умовах, визначених шлюбним договором.

Шлюбним договором може бути встановлено можливість припинення права на утримання одного з подружжя у зв'язку з одержанням ним майнової (грошової)компенсації. Якщо у договорі визначено умови, розмір та терміни виплати аліментів, то в разі невиконання обов'язку, їх можуть стягувати на підставі виконавчого припису нотаріуса. Шлюбний договір може змінюватися подружжям шляхом укладання нотаріально посвідченої угоди. Зміна умов договору на вимогу однієї сторони можлива лише на підставі рішення суду, якщо цього вимагають його інтереси, інтереси дітей, а також непрацездатних повнолітніх дочки, сина, що мають істотне значення або, зокрема, в разі неможливості його виконання. Якщо ви вирішите, що надалі зможете розв'язувати всі питання без договору, то можете відмовитися від нього (права та обов'язки, встановлені шлюбним договором, припиняться в день подання до нотаріуса заяви про відмову від нього). За рішенням суду на вимогу одного з подружжя або іншої особи, права та інтереси якої порушено, шлюбний договір може бути визнано недійсним.