Умови вступу до шлюбу

Законодавство про шлюб покликане сприяти шлюбові як вільному і рівноправному союзові жінки і чоловіка, спрямованого на утворення сім'ї, а тому в законі встановлені вимоги, яких необхідно дотримуватися, коли чоловік і жінка вирішили укласти шлюб. Такі вимоги називають умовами укладення шлюбу. У ст.15 Кодексу про шлюб і сім'ю України зазначається, що для укладення шлюбу необхідна взаємна згода осіб, які одружуються, і досягнення ними шлюбного віку.

Взаємна згода осіб на вступ до шлюбу означає бажання створити довічний шлюбний союз за відсутності при цьому якого-небудь насилля (фізичного чи психічного), загроз зі сторони батьків, родичів або інших осіб.

Згоду на укладення шлюбу особи повинні виразити особисто. Вона адресується державним органам запису актів громадянського стану, а не якимось іншим органам чи установам. Представництво при укладенні шлюбу не допускається.

Взаємна згода на одруження має юридичне значення за умови, що вона виражена у встановленій законом формі. Такою формою є спільна письмова заява осіб, які бажають одружитися, подана до органу запису актів громадянського стану, а також їхнє усне підтвердження бажання укласти шлюб під час його реєстрації і підписання сторонами актового запису.

Якщо особи, які укладають шлюб, не можуть особисто прибути до органів запису актів громадянського стану внаслідок тяжкої хвороби чи з іншої поважної причини, реєстрація шлюбу може бути, відповідно до ст.17 КпШС України, проведена вдома, лікарні або іншому місці у присутності осіб, що укладають шлюб. Наявність у особи, яка одружується, тяжкої хвороби, що перешкоджає її явці до органу реєстрації актів громадянського стану, повинна бути підтверджена лікарською, яка додається до заяви.

Особи, які одружуються, повинні з'явитись для реєстрації шлюбу до одного й того самого органу реєстрації актів громадянського стану.

Другою умовою вступу до шлюбу є досягнення певного шлюбного віку (повноліття). Шлюбний вік - це віковий мінімум, по досягненні якого дозволяється укладення шлюбу. У ст. 16 КпШС України шлюбний вік встановлено для чоловіків 18 років, а для жінок 17 років. Крайній (верхній) вік для укладення шлюбу законодавством не встановлено, тому шлюб може бути укладений і в похилому віці, якщо відсутні при цьому передбачені законом перешкоди. Не має значення й значна різниця у віці осіб, що одружуються.

Чинне законодавство України допускає випадки зниження шлюбного віку. Так, у ч.2 ст.16 КпШС України зазначено, що державна адміністрація районів, районів міст Києва і Севастополя, виконавчі комітети міських і районних у містах рад народних депутатів можуть у виняткових випадках знижувати шлюбний вік.

Знизити шлюбний вік на один і більше років можна тільки за виняткових обставин (коли уже фактично склались шлюбні відносини, настала вагітність, народилась дитина) на прохання самих неповнолітніх або одного з них, а також на прохання їхніх батьків чи піклувальників. Законодавець у цьому випадку виходить з того, що відмова в реєстрації шлюбу за певних обставин може бути шкідливою для інтересів самих неповнолітніх. При отриманні дозволу реєстрація шлюбу можлива лише за умови, що самі неповнолітні бажають цього. Реєстрація шлюбу в цьому випадку провадиться на загальних підставах, з обов'язковим пред'явленням при поданні заяви про укладання шлюбу та розпорядження (рішення) райдержадміністрації (рай(міськ)виконкому) про зниження шлюбного віку.